HL-лаборатория -> Клондайк -> Тексты по темам

Українське весільне вбрання
(комплект открыток из личной коллекции)

Автор реконструкції Т. В. Косміна,
Художник 3. О. Васіна
«Мистецтво», 1989 4223411

К сожалению мы не знаем как назывался этот комплект открыток, поскольку он достался нам уже без обложки. Заголовок мы придумали сами. Зато, мы просканировали рисунки на каждой открытке и полность перепечатали все то, что было на ее обратной стороне.

Мы надеемся, что этот материал будет вам полезен в вашей работе, учебе или увлечениях.

Мы также надеемся, что авторы этого материала, изданного в далеком 1989 году, не предъявят нам претензий по поводу размещения его на нашем сайте, иначе мы вынуждены будем его отсюда убрать.

ЗАКАРПАТТЯ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих русинів-верховинців колишньої Волівської округи Закарпаття, тепер Міжгірського району Закарпатської області

Межгорье Свадебній нарядТрадиційно-побутова культура українців Міжгірщини Закарпаття хоч і виявляє багато спільних рис з бойками, все ж до цього часу усвідомлюється місцевим населенням окремо від бойків і закріплюється ним у самоназві «русинів-верховинців», яка і винесена нами у назву їхнього весільного вбрання.

Весільна дівоча сорочка русинів-верховинців Міжгірщини на відміну від загальнопоширеної на Україні додільної складалась з двох частин: верхньої короткої полотняної сорочки «опліччя» та нижньої білої полотняної спідниці, т. зв. «біленника», «білинника». Своєрідним був крій кожної з частин. Опліччя - безуставкова з суцільними рукавами і з розрізом пазухи, не попереду, як це загальноприйнято на Україні, а збоку. Перед сорочки мав дрібне узорне збирання на грудях, в результаті чого утворювалась геометрично-декоративна верхня частина біля шиї - «обшивка». Рукава по низу «на зап'яснику» так само призбирували і декорували обшивкою, а викінчували зубчиками «фодрами». Фартух («запинка») так само, як і білинник, збирали у дрібні складочки («рисували»), обшивали по контуру «плетінкою» - мереживом. Поверх сорочки вдягали коротеньку з сукна розпашну безрукавку «камізолю» із застібкою на середині грудей. На передні поли камізолі нашивали по дві накладні кольорові кишеньки «жебички». Ритуальним елементом весільного вбрання верховинців була «гуня» - плетений з довговорсої вовни прямоспинний верхній одяг з рукавами («гуня пелехата», «гуня коцьовата»). Розплетене волосся молодої покривали білим платом «фустою», «білилом», «ручником», тканим з тонкого від біленого полотна. Поверх нього покладали весільний барвінковий вінок («вінець»), доповнений кетягами вівса, штучними квітами («косицями») та пір'ям.

Весільна сорочка молодого, що дарувала її молода, була пишно вишита на відкладному комірі, грудях, манжетах. Молода на ліву руку молодого пов'язувала червону вовняну або шовкову стрічку («пантлик»), щоб знешкодити небажані для жонатого чоловіка можливі дівочі приворотні чари. Чоловічі з білого доморобного сукна штани були вузькокроєні. Ритуальний весільний одяг молодого - пелехата гуня та весільний барвінковий вінок - три плетених «вінці», вдягнуті на фетровий капелюх.

----------

Закарпатье. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных русинов-верховинцев бывшего Воливского округа Закарпатья, теперь Межгорского района Закарпатской области

Transcarpathia. Turn of the 20th с. Wedding dress of the newlywed Ver-khovyna Ruthenians in the former Volivsky District, Transcarpathia, now Mizhgiria District, Transcarpathian Region


ГУЦУЛЫЦИНА ЗАКАРПАТСЬКА. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишньої Тиходолинської округи Закарпаття, тепер Рахівського району Закарпатської області

Гуцульщина закарпатская Свадебный нарядВесільне вбрання закарпатських гуцулів складається в основному з елементів, які характерні для одягу всіх локальних груп гуцулів (прикарпатських, буковинських, закарпатських), і лише в характері декоративних оздоб, кольоровій гамі та специфіці головних уборів виявляється його своєрідність, яка дозволяє розглядати цей комплекс як зонально закарпатський варіант гуцульського весільного строю.

Поверх весільної сорочки молода вдягала святкові запаски. В колориті запасок переважали насичені тони вишневого, брунатного, чорно-зеленого кольорів. На лінії талії запаски утримували плетені волічкові шнури «байори», «баюри», «плетінки». На плечі молода вдягала хутряну прямоспинну безрукавку - «кожушок», «кожусик», «кептар». Поверх кожусика вдягали сукняний прямоспинного крою т. зв. «сердак», прикрашений вишивкою, плетеними шнурками з жовтої та червоної вовни. На шиї багато рядів скляних бус «лискавок», венеціанські писані «пацьорки», хрестики, одно-, дво- та трирядні «згарди» з мосяжних вирізьблених бляшок, «хрящиків» та срібних монет. Попід шию поверх цих прикрас вдягнуто плетену з різноколірних бісеринок - пацьорок - стьожку, т. зв. «очка», «гердан», «силянку». Особливою ритуальною значимістю наділявся головний убір молодої. На ногах - шкіряні постоли.

Вбрання молодого складається з гуцульської вишитої на комірі, грудях («пазусі») та рукавах шитої тунікоподібної білої полотняної сорочки, випущеної поверх вузьких штанів з доморобного битого сукна темно-вишневого кольору. Вони заправлені в білі плетені з білої вовни та вишиті вгорі шкарпетки - «капчурі». Кептар та сердак такі ж, як і у молодої. Весільний головний убір - «джумері» - своєрідно скроєний з темних смушків, на кінцях оздоблений хвостиками та прикрашений по центру віночком і трьома «сороківцями», як і у молодої.

При реконструкції комплексу, крім польових матеріалів автора, використані фондові зібрання Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини.

----------

Гуцульщина Закарпатская. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Тиходолинского округа Закарпатья, теперь Раховского района Закарпатской области

Hutsul area, Transcarpathia. Turn of the 20th с Wedding dress of the newlyweds in the former Tykhodolyn District, Transcarpathia, now Rakhiv District, Transcarpathian Region


ПОКУТТЯ ГОРОДЕНКІВСЬКЕ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих покутян колишнього Городенківського повіту Галичини,тепер Городенківського району Івано-Франківської області

Покутье городенковское Свадебный нарядВесільне вбрання молодих покутян Городенківщини складається з елементів, властивих одягу як подолян, так і буковинців.

Весільна дівоча додільна уставкова сорочка, т. зв. «рукав'янка», «рукав'єнка», за характером розміщення орнаментальної вишивки, насиченістю кольором та технікою виконання подібна до буковинських та західноподільських святкових сорочок. Вовняна ткана в різнобарвні смуги одноплатова спідниця, т. зв. «опинка», «обгортка», та тканий фартух («запаска») дрібно гофровані. Обидва кінці опинки підібрані та прикріплені на лінії талії широким вовняним поясом - «крайкою», кінці якої спущені спереду поверх запаски. Крайка по верху підперезана вузьким плетеним пояском - «попружкою», кінці якої спущені також попереду поверх кінців крайки. Загальний силует весільного вбрання молодої, його колорит та навіть назви окремих елементів виявляють спільність з костюмом західноподільських дівчат. Шию та груди молодої прикрашали численні нитки коралових бус, «справжнього намиста», металеві ланцюжки, мосяжні хрестики, срібні монети. Багатство шийних прикрас мало, за давнім уявленням, захистити молоду від уроків та забезпечити їй щасливе майбутнє подружнє життя. На ногах - святкові сап'янові чобітки, даровані їй молодим на весілля. Голову молодої прикрашає весільний вінок - «вінець», закосичений барвінковим листям, різноколірними волічковими пасочками, кульками («кутасиками»), квітами («косицями»), блискучим скляним намистом, бісерними різноколірними стрічками, герданами та кольоровим пір'ям. До весільного вінця позаду прикріплені різноколірні шовкові та ткані стрічки - «бинди», гарусні та шовкові шнурки, які спускаються вниз по спині.

Весільна парубоцька сорочка з широкими рукавами надягнута навипуск, як і в буковинських хлопців. Довжина випущеної сорочки досягає майже колін. Молодого підперізували широким тканим поясом - крайкою. Поверх сорочки вдягали на тканому пасі висячу ткану торбу, т. зв. «дзьобанку». На ногах - чоботи з високими халявами, зібраними до стопи. Весільний головний убір молодого становить плетений капелюх - бриль, викладений бісерними смугами - герданами, волічковими шнурками, волічковими квітами «косицями». Лівий бік прикрашався пишним пучком пір'я.

При реконструкції комплексу, крім польових матеріалів автора, використані фондові зібрання Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини.

----------

Покутье Городенковское. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных покутян бывшего Городенковского уезда Галиции, теперь Городенковского района Ивано-Франковской области

Horodenka Pokuttia. Turn of the 20th c. Wedding dress of the newly-weds in the former Hcrodenka Uyezd, Galicia, now Horodenka District, Ivano-Frankivsk Region


ПОКУТТЯ КОЛОМИЙСЬКЕ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Коломийського повіту Галичини, тепер Коломийського району Івано-Франківської області

Покутье коломыйское Свадебный нарядВесільне вбрання покутян Коломийщини в цілому складається з елементів традиційного строю гуцулів Прикарпаття, і лише пишний вінкоподібний весільний головний убір молодої, а не «чільце», як у гуцулки, та весільна шапка «кресаня» молодого, а не гуцульська «клепаня», виявляють приналежність молодих до жителів Покуття.

Основним елементом весільного вбрання молодої, як і скрізь на Україні, була додільна сорочка, яку в цих районах дрібно вишивали по низу. На поясі кріпили дві «двоплатові» вузькі доморобного виготовлення ткані в дрібні пасочки запаски. Через бокові просвіти запасок виглядає сорочка з пришитими по низу бокових швів маленькими червоними кульками з ниток- «кутасиками». Поверх передньої запаски молоду пов'язували кількома дарованими їй весільними вовняними квітчастими «терновими» хустками з китицями («тороками»). Плечі молодої покривали поверх кептаря ритуальною весільною мішкоподібною за кроєм плащ-накидкою, т. зв. «гуглею». Поверх неї накидали знов-таки даровані молодій весільні хустки, які утримувались на плечах пов'язаним ритуальним довгим платком - «рантухом». На ноги вдягали плетені з кольорової вовни, переважно червоної, шкарпетки «капчурі», поверх яких взували святочні постоли з гострими піднятими догори носками і оздоблені тисненим узором. Шию молодої прикрашали силянкою, герданом, «очками», а на груди вішали багато низок шнурків, разків намиста, коралів та різьблені мідні бляшки, хрести і монети, укріплені на металевих дротиках, т. зв. «згарди». Надзвичайно пишним був весільний головний убір молодої - «косиці». Всі складові елементи весільного вінка мали яскраве оберего-ве значення: щетина - відвернути лихі сили, вплетений часник та мед, що ним обмащували барвінкове листя,- оберегти від хвороб, пишність сплетених у вінки квітів - забезпечити багате, пишне й щасливе майбутнє подружнє життя.

Скромнішим є вбрання молодого. Полотняна сорочка випущена поверх вузьких штанів з червоного битого доморобного сукна. Стан оперізує широкий на п'ять пряжок («чепраг») пояс, шириною від стегон до пахв. Він орнаментований тисненням по шкірі, прикрашений набитими мосяжними гудзиками, простими та писаними бляшками, звисаючими рекізами та бовтицями. Кептар, ритуальні шкіряні постоли з волоками такі ж самі, як і у молодої. Голову молодого прикрашає повстяний капелюх з широкими загнутими догори крисами, прикрашений вовняними різноколірними шнурками, пір'ям, помпонами.

При реконструкції комплексу, крім польових матеріалів автора, використані фондові зібрання Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини.

----------

Покутье Коломыйское. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Коло-мыйского уезда Галиции, теперь Коломыйского района Ивано-Фран-ковской области

Kolomyia Pokuttia. Turn of the 20th с Wedding dress of the newlyweds in the former Kolomyia Uyezd, Galicia, now Kolomyia District, Ivano-Fran-kivsk Region


БУКОВИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Кіцманського повіту Буковини, тепер Кіцманського району Чернівецької області

Буковина Свадебный нарядПредставлене весільне вбрання, включаючи ряд елементів, властивих комплексам західноподільського та покутського одягу, становить досить своєрідний варіант буковинського зонального типу українського костюма.

Додільна довга весільна сорочка молодої має густо вишиті рукава з характерними навкісними смугами («одскочками»). В колірній гамі вишивки на сорочці переважають чорний та бордовий відтінки, що контрастують з іншими багатобарвними елементами вбрання молодої. Стан від пояса до низу оповитий характерною для цієї зони України опинкою («фотою») з горизонтальними широкими фіолетовими та вузькими білими смугами. Симетрично з обох боків від пояса до низу спущені квітчасті весільні хустки з тороками. Своєрідності дівочому одягу буковинок надавала довгопола з відбіленої овчини та оздоблена по низу, вздовж пілок, навкруги пройм хутром тхора хутряна безрукавка - т. зв. «мунтян», «ментян», «цурканка». Вона була прикрашена також аплікацією з кольорового сап'яну, сукна, шкіряними та вовняними шнурками, вишивкою, кольоровою вовною. Особливої уваги надавали кількості та якості шийних прикрас, які мали символічно забезпечити багате та щасливе майбутнє життя молодим,- чим більше було прикрас, тим більша була уявна впевненість в багатстві майбутньої родини.

Прикраси виготовляли, нашиваючи монети на ткану основу, створюючи цим своєрідний зйомний монетний нагрудник. Так само своєрідністю позначений і головний убір молодої - «карабуля», «кода». Позаду до карабулі кріпились кольорові стрічки- «коди», «кодинки».

Своєрідність чоловічому костюму надавав верхній халатоподібний з білого доморобного сукна прямоспинний двополий одяг з широкими рукавами, т. зв. «манта». На груди з лівої сторони поверх манти молодому дружка чіпляла весільну хустку - «ширінку». На голові у молодого - солом'яний капелюх з широкими крисами, пишно прикрашений бісерними стьожками - герданами, пір'ям та т. зв. «трясунками», «колотильцями». На ногах - чоботи з високими халявами.

При реконструкції комплексу використані польові матеріали радянського етнографа Я. І. Кожелянка та фондові зібрання Чернівецького музею народної архітектури та побуту.

----------

Буковина. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Кицманского уезда Буковины, теперь Кицманского района Черновицкой области

Bukovina. Turn of the 20th с. Wedding dress of the newlyweds in the former Kitsman Uyezd, Bukovina, now Kits-man District, Chernivtsi Region


ВОЛИНЬ ЗАХІДНА. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Володимир-Волинського повіту Волинської губернії, тепер Володимир-Волинського району Волинської області

Волынь западная свадебный нарядДодільна весільна сорочка молодої з відкладним коміром оздоблена тканим узором на рукавах, вишивкою та мережкою в подолі, призбирана біля шиї. Поверх сорочки вдягнута напіввовняна ткана в поздовжні кольорові смуги спідниця («літник»), по низу обшита одноколірною обшивкою. Спереду літника одягали тканий у горизонтальні орнаментальні смуги фартух («запаску»). Поверх сорочки одягнена приталена безрукавка («керсет») з пришитими по лінії талії і спущеними поверх літника невеликими зубчатими вирізками, яка прикрашена вишивкою, кольоровою тасьмою. На ногах - кольорові онучі та взуті поверх них личаки, які прив'язані шнурками з конопель чи льону- «волоками». Голову молодої прикрашає весільний вінок з викладених стрічок, доповнений штучними квітами з паперу, вовни та пір'я. До вінка-позаду причеплені різноколірні стрічки, які спадають на спину.

Весільна сорочка молодого, яка має рясно вишиту маніжку, стоячий комір та манжети, одягнута навипуск поверх вузьких, шитих з купованої пістрі штанів. На ногах - онучі, нарізані зі старої вишитої сорочки, та личаки, прив'язані плетеними шнурками - «волоками». Сорочка прикрашена весільним віночком. Стан оперезаний широким тканим поясом.

----------

Волынь западная. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Владимир-Волынского уезда Волынской губернии, теперь Владимир-Волынского района Волынской области

Western Volhynia. Turn of the 20th с Wedding dress of the newlyweds in the former Volodymyr-Volhynsky Uyezd, Volhynian Gubernia, now Volodymyr-Volhynsky District, Volhynian Region


ПОДІЛЛЯ ЗАХІДНЕ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Гусятинського повіту аличини, тепер Гусятинського району Тернопільської області

Подолье западное Свадебный нарядВесільна додільна уставкова полотняна сорочка молодої прикрашена традиційною західноподільською вишивкою на рукавах, вузенькому комірці, навкіс розташованою на пазусі («погрудках») та по низу. Стан оповитий одноплатовою вовняною тканиною «опинкою», правий край якої відігнутий і закладений під широкий тканий пояс. Західноподільські опинки ткали з тонкої чорної шерсті, а кінці перетинали кольоровими смугами, переважно жовтогарячих та червоних кольорів. Надзвичайно складним та пишним робили весільний вінок молодої, малюнок та опис якого взятий в альбомі О. Л. Кульчицької «Народний одяг західних областей УРСР» (табл. 4). На голову молодій надягали оксамитову шапочку, суцільно розшиту рядами орнаментально набраних бісерних стрічок - силянок, кольорових намистин і дрібних штучних квітів. На потилиці ці штучні квіти збирали в букет, від якого на плечі спадали шовкові стрічки. Шия молодої прикрашена разками скляного намиста, яке спадає бахромою («тороками») на груди. При вухах до шапочки вчеплені «кучері» з фарбованого пір'я. Поверх шапочки на чоло накладено вінок, сплетений з барвінкового позолоченого листя.

Довга весільна сорочка молодого, випущена поверх штанів, підперезана тканим поясом. На плечі накинуто свиту. На голові - плетений бриль, прикрашений пір'ям когута.

----------

Подолье западное. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Гусятинского уезда Галиции, теперь Гусятинского района Тернопольской области

Western Podolia. Turn of the 20th c. Wedding dress of the newlyweds in the former Husiatyn Uyezd, Galicia, now Husiatyn District, Ternopil Region


ПОДІЛЛЯ СХІДНЕ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Кам'янець-Подільського повіту Подільської губернії, тепер Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

Подолье восточное Свадебный нарядСвоєрідність весільного вбрання подолян полягає в наявності одноплатової тканої спідниці («горбатки»), що нею оповивали поверх весільної сорочки стан молодої. Один кінець горбатки підгинали, закріплюючи його на поясі. Пояс («крайку») ткали з кольорової, переважно червоної вовни. Весільна сорочка подолянки завжди мала бути додільною - шитою з цільного з верху до долу полотна. За народною традицією вважалось, якщо сорочка ціла, то і життя має бути «цілим», «повним». Готуючи сорочку до весілля, молода прикрашала її вишитими орнаментами, переважно геометричними, які виконувались улюбленим на Поділлі чорним кольором своєрідним швом, т. зв. «низинкою», «низзю». Вишивали орнаментальні навкісні смуги на пазусі, а також мережили та шили низзю поділ сорочки. Щию та груди молодої прикрашали численними низками намиста та коралів, які виконували роль оберегів - від уроків. Молодий і молода одягнуті в традиційні подільські свити, оздоблені кольоровими шнурками, сукном та тасьмою з відкладними манжетами («закаврашами»).

Голову молодої прикрашає чільце та вінок з барвінкового листя та штучних квітів. Весільний вінок покладено і на шапку молодого. Шия молодого пов'язана весільною шовковою хустиною.

----------

Подолье восточное. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Каменец-Подольского уезда Подольской губернии, теперь Каменец-Подольского района Хмельницкой области

Eastern Podolia. Turn of the 20th с Wedding dress of the newly weds in the former Kamyanets-Podilsky Uyezd, Podolian Gubernia, now Kamyanets-Podilsky District, Khmel-nytsky Region


ПОЛІССЯ ЗАХІДНЕ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Пінського повіту Мінської губернії, тепер Любешівського району Волинської області

Полесье западное Свадебный нарядВесільне вбрання, як і весь комплекс традиційно-побутової культури населення крайніх північних районів сучасної Волинської області УРСР, що межує з БРСР, за цілим рядом ознак виявляє спільність з традиційною культурою пінчуків Білорусії. Але самовизначеність населення цього району як українського дозволила нам представити їхнє весільне вбрання як зональний західнополіський варіант українського костюма.

Весільне вбрання молодих Волинського Полісся відзначається контрастним виділенням яскравих червоно-чорних кольорів тканих орнаментальних узорів на тлі вибіленого лляного полотна. Ткана весільна сорочка молодої з відкладним коміром та тканою накладною пазухою має повністю заткані червоно-чорними переборами широкі рукава, зібрані біля манжета. Поверх сорочки вдягали ткані спідницю та фартух. Шия прикрашена кількома низками намиста. На ногах - онучі з колишньої тканої сорочки та личаки. Своєрідним є головний убір молодої - біла ткана намітка з узорно перебраними кінцями. Поверх намітки надягали весільний вінець у вигляді твердого високого обручика, розширеного догори, обшитого кольоровими стрічками, попередньо зібраними у складочки. Його вдягали з нахилом на правий бік, а на кінцях чіпляли пишні пучки різнобарвного пір'я, яке мало відвернути від молодої лихі сили.

Молодий поверх вузьких з доморобного полотна штанів вдягав навипуск білу лляну весільну сорочку, що дарувала йому молода. Вишивкою прикрашали відкладний комір та пазуху. Підперізували молодого тканим вовняним поясом. Солом'яний капелюх дружка прикрашала весільним віночком та складеною з кольорової, переважно червоної, стрічки квіткою. На ногах - онучі та личаки, які прив'язані плетеними з конопель шнурками- «волоками».

----------

Полесье западное. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Пинского уезда Минской губернии, теперь Любе-шовского района Волынской облас-

Western Polissia. Turn of the 20th с Wedding dress of the newlyweds in the former Pinsk Uyezd, Minsk Gu-bernia, now Liubeshiv District, Vol-hynian Region


ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Херсонського повіту Херсонської губернії, тепер Білозерського району Херсонської області

Юг Украины Свадебный нарядКомплекс весільного вбрання молодих півдня України в кінці XIX - на початку XX століття значною мірою складався з елементів, шитих з купованих тканин. І лише сорочки молодих, весільні рушники, ткані плахта та фартух («запаска») молодої виготовлялись власноручно молодою до весілля.

Своєрідності костюму молодої надає сорочка з кокеткою, пишно розшита рослинним орнаментом, та високий весільний «вінець».

Відзнакою молодого є весільний рушник, пов'язаний на руці, та весільні стрічки на грудях і біля коміра сорочки, поверх якої вдягнуто жилет та чорну чумарку. Широкі штани, підперезані тканим червоним поясом, заправлені в чоботи з високими халявами. На голові молодого - купований кашкет, який в кінці XIX століття ввійшов у моду в південних та східних областях України.

При реконструкції комплексу, крім польових матеріалів автора, використані колекції Музею антропології та етнографії АН СРСР (м. Ленінград) та Державного музею етнографії народів СРСР (м. Ленінград).

----------

Юг Украины. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Херсонского уезда Херсонской губернии, теперь Белозерского района Херсонской областей

Southern Ukraine. Turn of the 20th c. Wedding dress of the newlyweds in the former Kherson Uyezd, Kherson Gubernia, now Bilozerka District, Kherson Region


ПОЛІССЯ ЗАХІДНЕ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Ровенського повіту Волинської губернії, тепер Дубровицького району Ровенської області

Полесье западное Свадебный нарядВесільне вбрання волинських поліщуків вирізняється локальним білим кольором, майже повною відсутністю кольорових прикрас і різноманітних доповнень, якими збагатився весільний одяг інших регіонів України вже в кінці XIX - на початку XX століття.

Весільну дівочу сорочку виготовляли з тонкопряденого білого, т. зв. «серпанкового», лляного полотна. Поверх сорочки вдягали серпанковий білий фартух. З лівого боку на груди кріпили вінчальну квітку з трьох пагінців барвінкового листя, перев'язаних білою ниткою або стрічечкою. Ноги обвивали онучами з вибіленого полотна та взували постоли, сплетені з дубового «полосся». Постоли кріпили на ногах шнурками з льону чи конопель - «волоками». Голову молодої прикрашали серпанковою наміткою із «запруткованими» краями, обгортаючи нею, як дівочою хусткою, голову, лишаючи відкритою потилицю. Поверх завиваної намітки накладали барвінковий вінок. В руках молода тримала весільну «клумашку» з гостинцями: печеними «трепетушечками», «калачиками», гарбузовим насінням.

Так само надзвичайно скромним було і вбрання молодого. Весільна сорочка, що її дарувала молода, була з густого «кужільного» білого або сірого лляного полотна. Сорочку шили з вузьким стоячим комірцем та пазухою. Рукава призбирували при манжетах. Сорочку вдягали навипуск поверх вузьких штанів, шитих з сірого нечесаного льону, т. зв. «нечесі». Єдиним кольоровим акцентом був плетений широкий смугастий пояс - «крайка» - з великою кількістю різноколірних маленьких помпончиків - «мохрів». З лівого боку на груди молодому, як і молодій, чіпляли вінчальну квітку. На ноги на полотняні онучі взували плетені постоли.

----------

Полесье западное. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Ровенского уезда Волынской губернии, теперь Дубровицкого района Ровенской области

Western Polissia. Turn of the 20th с Wedding dress of the newlyweds in the former Rovno Uyezd, Volhynian Gubernia, now Dubrovytsia District, Rovno Region


СЛОБОЖАНЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Старобільського повіту Харківської губернії, тепер Старобільського району Ворошиловградської області

Слобожанщина Свадебный нарядОснову весільного вбрання молодої на слобідських землях України становила весільна сорочка, оздоблена по нижньому краю плетеним мереживом. Поверх сорочки вдягали рясну спідницю з шерстяного, ситцевого або шовкового купованого краму. Спідницю спереду покривали кольоровим фартухом, по низу обшивали бахромою, а в нижній частині декорували нашивками з різноколірного мережива та зубчастими стрічками переважно темних кольорів. Типовим верхнім святковим одягом молодої в цих районах був шитий з тонкої шерсті, сукна або оксамиту керсет з рукавами, т. зв. «юпка», «куцина». Найврочистіші куцини оздоблювали різноколірними гарусними шнурками, кантами, стрічками, сітками з мережива, позументом та блискучими металевими гудзиками. Голову молодої пов'язували шовковою, переважно білою, хусткою, зверху накладали весільний із штучних квітів вінок, а з лівого боку у вінок вставляли павине перо. Молоду обов'язково замість пояса оперізували весільним рушником. На ноги взували кольорові сап'янові чоботи. Шию прикрашали низками намиста, бурштину, коралів.

На молодого поверх весільної, вишитої молодою, сорочки одягали безрукавку. Штани шили з фабричної, т. зв. «черкесинової» або «шведської» тканини. На бриль сестра молодої пришивала круглої форми квітку. На плечі накидали святкову полегшеного типу свиту, т. зв. «чумарку», «чинарку» з купованих бавовняних тканин, а в заможніших - з тонкого фабричного сукна. Передні поли та комір чумарки прикрашали блискучими металевими ґудзиками та вишивали різноколірним шовком.

При реконструкції комплексу використані колекції Державного музею етнографії народів СРСР (м. Ленінград) та польові матеріали автора.

----------

Слобожанщина. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Старобельского уезда Харьковской губернии, теперь Старобельского района Ворошиловградской области

Sloboda area. Turn of the 20th с Wedding dress of the newlyweds in the former Starobilsk Uyezd, Kharkiv Gubernia, now Starobilsk District, Voroshilovhrad Region


ПОЛІССЯ ЦЕНТРАЛЬНЕ. Кінець XIX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Чорнобильського повіту Київської губернії, тепер Чорнобильського району Київської області

Полесье центральное Свадебный нарядВесільне вбрання київських поліщуків відзначає перевага білого кольору з незначними кольоровими акцентами червоного та зеленого.

Біла з доморобного битого сукна традиційна верхня свита молодої надзвичайно скромно оздоблена лише по краю верхньої поли та на рукавах кольоровим вовняним шнурком. З-під свити виглядає зверху, біля шиї, вузенький вишитий стоячий комірець весільної сорочки, зав'язаний червоним шнурком, який мав оберігати молоду від уроків. Знизу з-під свити виглядає ткана шерстяна спідниця - «літник»- та фартух. На ногах личаки, одягнені поверх онуч. В руках молода тримає весільну хусточку. Голова пов'язана весільною стрічкою, поверх якої вдягнуто барвінковий вінок з прикріпленими до нього позаду кольоровими стрічками.

Свита молодого підперезана шкіряним паском, до якого кріпляться необхідні йому предмети. З-під свити виглядають сірі полотняні штани, заправлені в онучі, на які взуті постоли. На грудях - вінчальна квітка з трьох листочків барвінку. На голові - сукняна шапка, обшита кольоровим вовняним шнурком з китицями на рогах, «щоб дівчата не чіплялись».

При реконструкції комплексу, крім польових матеріалів автора, використані малюнки та тексти Д. П. Деляфліза, що зберігаються у рукописному відділі ЦНБ АН УРСР.

----------

Полесье центральное. Конец XIX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Чернобыльского уезда Киевской губернии, теперь Чернобыльского района Киевской области

Central Polissia. Late 19th c. Wedding dress of the newlyweds in the former Chornobyl Uyezd, Kiev Gubernia, now Chornobyl District, Kiev Region


КИЇВЩИНА ПІВДЕННА. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Чигиринського повіту Київської губернії, тепер Чигиринського району Черкаської області

Киевщина южная Свадебный нарядОсновним елементом весільного вбрання молодої південних районів Київщини, як і скрізь на Україні, була вишита сорочка. На зміну традиційній геометричній композиції вишивок в кінці XIX - на початку XX століття в південних районах Київщини прийшли рослинні композиції. Перевагу у вишивках весільних сорочок надавали червоному кольору, який мав, за давніми уявленнями, магічну силу - захищав від уроків. Поверх сорочки вдягали шиту з купованої тканини спідницю, яка заступала на Київщині вже в кінці XIX століття традиційну ткану плахту. З одноколірного сукна {у молодої перевалжно знов-таки червоного) шили фартух («запаску»), що його вдягали поверх спідниці. Досить урочистим елементом святкового вбрання молодої вважалась т. зв. «юпка» - своєрідна свитка з довгими або короткими рукавами, щоб видно було вишивані рукава сорочки. Юпку шили із зеленого сукна і прикрашали по всьому подю маленькими хвостиками з червоної вовняної пряжі. Це був своєрідний народний варіант королівської мантії з хутра горностая. На ногах - червоні сап'янові чобітки. Обов'язковим ритуальним елементом вбрання молодої був весільний дівочий віночок. В руках молода тримала вишитий нею весільний рушник, яким її оперізували замість пояса.

Більш стриманим щодо кількості елементів та їх барвистості було вбрання молодого. Його основу становила вишита молодою весільна сорочка, обов'язковим весільним атрибутом якої була «застіжка» (шовкова стрічка або вовняний шнурок) ритуально червоного кольору. Святкові штани шили з купованої в крамниці тканини. Ознаку молодого становила весільна хустка, яку молода затикала йому за пояс. Верхнім одягом була традиційна свита або чумарка. Голову молодого прикрашала висока, циліндричної форми сіра смушкова шапка. До шапки старша дружка пришивала весільний віночок - пучечок з барвінку, васильків та трьох колосків жита, перев'язаних червоною стрічкою. На ногах - рантові чоботи шевської роботи.

При реконструкції комплексу, крім польових матеріалів автора, використані малюнки та тексти Д. П. Деляфліза, що зберігаються у рукописному відділі ЦНБ АН УРСР.

----------

Киевщина южная. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Чигиринского уезда Киевской губернии, теперь Чигиринского района Черкасской области

Southern Kiev Region. Turn of the 20th с Wedding dress of the newly-weds in the former Chyhyryn Uyezd, Kiev Gubernia, now Chyhyryn District, Cherkasy Region


ПОЛТАВЩИНА ПІВДЕННА. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Кобеляцького повіту Полтавської губернії, тепер Кобеляцького району Полтавської області

Полтавщина южная Свадебный нарядУ весільному вбранні молодих південних районів Полтавщини перевагу віддавали елементам, зшитим з купованих тканин. Тільки сорочки молодої та молодого, пояс молодого та весільний рушник, що ним підперезана молода, виготовляли вручну.

Поверх весільної додільної сорочки, пишно вишитої на рукавах та по низу, вдягнена шита з кольорового ситцю безрукавка. На рясну спідницю, шиту з купованої шерстяної тканини, одягнуто фартух з парчі, а поверх нього пов'язано вишитий рушник. Голову прикрашає пишний весільний вінок та кольорові стрічки, а шию - намисто, дукати, корали.

Поверх весільної сорочки на плечі молодому накинуто чумарку. Стан підперізує тканий шерстяний пояс поверх пістрьових широких штанів, заправлених у чоботи. На голові молодого - смушкова шапка, уквітчана весільним віночком, а груди прикрашено весільною квіткою та стрічкою.

При реконструкції комплексу, крім польових матеріалів автора, використано матеріали фондів Полтавського історичного музею, Миргородського краєзнавчого музею ім. О. Г. Сластіона та колекції Ф. Вовка, що зберігаються у фондах Державного музею етнографії народів СРСР у м. Ленінграді.

----------

Полтавщина южная. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Кобелякского уезда Полтавской губернии, теперь Кобелякского района Полтавской области

Southern Poltava Region. Turn of the 20th c. Wedding dress of the newly-weds in the former Kobeliaky Uyezd, Poltava Gubernia, now Kobeliaky District, Poltava Region


ПОЛТАВЩИНА ПІВНІЧНА. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Миргородського повіту Полтавської губернії, тепер Миргородського району Полтавської області

Полтавщина северная Свадебный нарядВесільне вбрання молодих Полтавщини кінця XIX - початку XX століття увібрало найкращі елементи святкового строю українців лісостепових районів центрального Подніпров'я та Лівобережжя і стало своєрідним символом загальнонаціонального українського одягу.

Основу весільного строю молодої становила додільна лляна сорочка з орнаментацією білими нитками по білому полотну в поєднанні з такими технічними засобами ажурного декору, як виколювання, вирізування та мережка. Поверх сорочки вдягали плахту, а поверх неї - фартух («запаску»). Стан молодої оперізували весільним рушником, вишитим гарусом. На плечі вдягали керсетку, шиту з купованої тканини та оздоблену аплікацією з сукна чи оксамиту, поверх якої заможніші селяни накидали кожух. Голову прикрашали весільною дівочою хусткою з ріжками від уроків та вінком, а шию - значною кількістю низок намиста, коралів та дукатів.

Молодий одягнутий у білу свиту з доморобного битого сукна, оздоблену оксамитом, сині широкі штани, чоботи. Вузький комірець весільної сорочки зав'язується червоною весільною стьожкою, а смушкова шапка прикрашена весільним віночком та стрічкою.

У реконструкції комплексу, крім польових матеріалів автора, використані матеріали фондів Полтавського історичного музею, Миргородського краєзнавчого музею ім. О. Г. Сластіона та колекції Ф. Вовка, що зберігаються у фондах Державного музею етнографії народів СРСР у м. Ленінграді.

----------

Полтавщина северная. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Миргородского уезда Полтавской губернии, теперь Миргородского района Полтавской области

Northern Poltava Region. Turn of the 20th c. Wedding dress of the newly-weds in the former Myrhorod Uyezd, Poltava Gubernia, now Myrhorod District, Poltava Region


ПОЛІССЯ СХІДНЕ. Кінець XIX - початок XX ст.Весільне вбрання молодих колишнього Городнянського повіту Чернігівської губернії, тепер Щорського району Чернігівської області

Полесье восточное Свадебный нарядВесільне вбрання жителів Чернігівського Полісся (північного району Лівобережної України) становило в кінці XIX - на початку XX століття досить усталений комплекс традиційного костюма українців широкого ареалу східних та центральних лісостепових районів України.

Сіра з доморобного сукна свита молодої по краю, на полах, по шиї та на манжетах оздоблена чорним оксамитом, кольоровою тасьмою та узорною машинною строчкою. З-під червоної спідниці виглядає вишитий поділ весільної сорочки. Поверх спідниці вдягнуто пишно оздоблений плетеним мереживом та вишивкою фартух. На ногах - чоботи шевської роботи. Молода, замість кольорового пояса, підперезана тканим весільним рушником. Голову прикрашали квітами - своєрідним весільним вінком, від якого спадають кольорові стрічки.

Весільна сорочка молодого прикрашена вишивкою на стоячому комірі, пазусі та манжетах. Синій колір широких штанів, підперезаних червоним тканим поясом, контрастує з білою свитою, оздобленою, як і в молодої, чорним оксамитом. До грудей причеплена червона стрічка - відзнака молодого, а до смушкової шапки - весільний віночок.

----------

Полесье восточное. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Городнянского уезда Черниговской губернии, теперь Щорсского района Черниговской области

Eastern Polissia. Turn of the 20th с Wedding dress of the newlyweds in the former Horodnia Uyezd, Chernihiv Gubernia, now Shchors District, Chernihiv Region


ПОЛІССЯ СХІДНЕ. Кінець XIX - початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії, тепер Новгород-Сіверського району Чернігівської області

Полесье восточное Свадебный нарядВесільне вбрання молодих Чернігівського Полісся (північного району Лівобережної України) становило в кінці XIX - на початку XX століття досить усталений комплекс традиційного костюма, характерний для українців широкого ареалу східних та центральних лісостепових районів України. Разом з тим цей комплекс, особливо шиті елементи верхнього жіночого та чоловічого вбрання, мав багато спільних рис з аналогічними формами одягу білорусів та росіян з районів, які межують з Україною.

Поверх вишитої весільної сорочки молода одягнута в своєрідну сукню без рукавів, т. зв. «спідницю з нагрудником», відрізну по лінії талії та розширену донизу. Поверх неї вдягнуто розшитий кольоровим шовком фартух. Стан оперізує весільний тканий рушник. В руках молодої весільна хусточка. На голові - весільний вінок із шерстяних помпонів.

У молодого поверх весільної сорочки з вишитими стоячим коміром та пазухою вдягнуто шиті жилетку та чумарку з купованої тканини. Штани підперезані тканим поясом. Смушкову шапку прикрашає весільна червона стрічка.

----------

Полесье восточное. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Новгород-Северского уезда Черниговской губернии, теперь Новгород-Северского района Черниговской области

Eastern Polissia. Turn of the 20th c. Wedding dress of the newlyweds in the former Novhorod-Siversky Uyezd, Chernihiv Gubernia, now Novhorod-Siversky District, Chernihiv Region


 

На правах рекламы (Sape):